Минає рік. Залишивши позаду,
На перший погляд, непомітний слід.
Приніс з собою вірність, щастя, зраду,
Поганий в праці чи хороший плід.
Здається нам, що зовсім ще далеко
Той, час, коли прийдеться дати звіт.
Ми попередить можем небезпеку,
Не можем зупинити бігу літ.
Невпинно бо летять вони у вічність,
Летять, щоб не вернутися назад.
В польоті цьому бачиться трагічність.
Здається, що життя – то маскарад.
І кожен день ми граєм певні ролі,
І кожен день життя говорить нам:
«Все підкоряється Господній добрій волі.
Життя дає Він бідним і панам.
Дощі рясні на землю посилає,
Дітей дарує добрим і лихим.
Він терпить і карати зволікає.
Ми ж досі ходимо шляхом хитким».
Минає рік. Надії, сподівання.
Чекання кращого, щасливого життя.
Сердець закоханих, палких зітхання.
В безхмарне віра, світле майбуття.
Ми хочемо, щоб нам добро чинили.
Самі ж не хочемо і пальцем ворухнуть.
Образив хтось – ми й досі не простили.
Години, дні і роки стрімко йдуть.
Настав час зупинитись на хвилинку,
Замислитись над пройденим життям.
Перегорнути ще одну сторінку
З відвертим, щирим, сльозним каяттям.
Що на проблеми інших не зважала,
Що керував тобою власний егоїзм.
Бувало, совість глибоко ховала.
І на словах лише твій героїзм.
Минає рік. За ним ще будуть інші.
Для когось – гарні, а для когось – ні.
Ми станем, друзі, трошечки мудріші.
Тож будемо ми так лічити дні.
Щоб серце мудре, лагідне набути.
І щоб даремно не прожити їх.
Щоб там, у вічності, нам осуд не почути.
Щоб рідних нам побачити своїх.
Багатства зникнуть і краса зів’яне,
Залишивши лиш спогадів вінець.
І кожен перед Богом Вічним стане,
Життю земному прийде там кінець.
В святкові дні не хочеться тужити,
Сумні думки ми хочемо прогнать.
Так треба нам життя прожити,
Ніколи, щоб про те не жалкувать.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
6) Неприятие от моих признаний (2006-07) - Сергей Дегтярь Она всё также продолжала быть ко мне безразличной. Жизнь её не складывалась, как и моя. Слухи о том, как она ко мне относится ещё больше воздействовали на мою душу. Я ей не подходил никак. Я не мог выдерживать то, что я ей безразличен, поэтому переносил свои чувства на бумагу, в которых отказывался больше что либо писать о ней, но, снова лелеял свои чувства в надежде и вере даже тогда, когда мы попадём на небеса при воскресении из мёртвых. Тогда, думал я, осуществится то долгожданное и то, о чём я мечтал. Сейчас я понимаю, что нельзя жить чувствами и смотреть в будущее под влиянием эмоций. Я понял, что она не тот человек, который мне нужен. И сейчас я более не испытываю к ней ничего подобного. Мне удалось избавиться от всех этих ненужных страданий. Я верю, что есть та, которой я буду не безразличен. У меня сейчас есть подруги, которые не ровно дышат ко мне. Но, они не те, кто мне нужен. Они подруги и не более того. И чтобы не было соблазна - я не хочу с ними развивать близких отношений и тесной дружбы. Ирина же показывала мне своими действиями и словами, что я какой-то не нормальный. Я чувствовал, как она злится на меня из-за моей наивности в чувствах к ней. Я ей был страшно противен.
Поэзия : Давайте поливать страну молитвой - Надежда Горбатюк "И продолжал Господь говорить ко мне и сказал еще: за то, что этот народ пренебрегает водами Силоама, текущими тихо, и восхищается Рецином и сыном Ремалииным, наведет на него Господь воды реки бурные и большие — царя Ассирийского со всею славою его; и поднимется она во всех протоках своих и выступит из всех берегов своих;" кн.Исаии гл. 8 ст.5,6,7
